Історія школи
ШКОЛИ У ВІЖОМЛІ
Коли у 1974 році розпочалося навчання у новій школі, в першу чергу приступили до обладнання кабінетів хімії, фізики, біології. Зі старої школи перенесли всі прилади, наочність, реактиви – все, що було потрібне для повноцінного навчання учнів.
Згодом, коли у кабінеті фізики почало працювати подружжя Лещишинів (вже кілька років Лещишин Михайло Дмитрович – директор Яворівської гімназії), кабінет став одним з кращих, найсучасніших у районі. Сьогодні (а вже 2010 рік) випускники, які закінчили школу 30 років тому, із захопленням згадують Вечори цікавої фізики, підготовлені гуртківцями під керівництвом Олександри Федорівни і Михайла Дмитровича. Цими педагогами керувало насамперед почуття любові до дітей і до свого предмету.
Подружжя Могучевих постійно поповнювало кабінет російської мови і літератури. Це був наче філіал шкільної бібліотеки. В інвентарній книзі облікувалася література, діатека, фонотека. На уроках демонструвалися навчальні фільми. Це був час, коли вивченню російської мови надавалося виняткового значення. Дуже модним було використання на уроках технічних засобів навчання (ТЗН), і кабінет мав усе необхідне для здійснення цієї мети. Особливо багатим був книжковий фонд як програмних творів, так і літератури для позакласного читання. З часу проголошення незалежності України російську мову почали вивчати факультативно. Зате ввели в програму вивчення світової літератури, художніх текстів з якої дуже не вистачало, особливо літератури кінця ХХ століття.
Олена Остапівна Могучева віддала Віжомлянській школі більше 40 років життя.
У новозбудованій школі вчитель Тонишев Олександр Васильович приступив до обладнання кабінету англійської мови. Добре володіючи іноземною мовою, прагнув передати свої знання іншим. Після виходу на пенсію його замінила дочка Світлана, яка перейняла від батька знання англійської мови.
Коли у 1974 році розпочалося навчання у новій школі, в першу чергу приступили до обладнання кабінетів хімії, фізики, біології. Зі старої школи перенесли всі прилади, наочність, реактиви – все, що було потрібне для повноцінного навчання учнів.
Згодом, коли у кабінеті фізики почало працювати подружжя Лещишинів (вже кілька років Лещишин Михайло Дмитрович – директор Яворівської гімназії), кабінет став одним з кращих, найсучасніших у районі. Сьогодні (а вже 2010 рік) випускники, які закінчили школу 30 років тому, із захопленням згадують Вечори цікавої фізики, підготовлені гуртківцями під керівництвом Олександри Федорівни і Михайла Дмитровича. Цими педагогами керувало насамперед почуття любові до дітей і до свого предмету.
Подружжя Могучевих постійно поповнювало кабінет російської мови і літератури. Це був наче філіал шкільної бібліотеки. В інвентарній книзі облікувалася література, діатека, фонотека. На уроках демонструвалися навчальні фільми. Це був час, коли вивченню російської мови надавалося виняткового значення. Дуже модним було використання на уроках технічних засобів навчання (ТЗН), і кабінет мав усе необхідне для здійснення цієї мети. Особливо багатим був книжковий фонд як програмних творів, так і літератури для позакласного читання. З часу проголошення незалежності України російську мову почали вивчати факультативно. Зате ввели в програму вивчення світової літератури, художніх текстів з якої дуже не вистачало, особливо літератури кінця ХХ століття.
Олена Остапівна Могучева віддала Віжомлянській школі більше 40 років життя.
У новозбудованій школі вчитель Тонишев Олександр Васильович приступив до обладнання кабінету англійської мови. Добре володіючи іноземною мовою, прагнув передати свої знання іншим. Після виходу на пенсію його замінила дочка Світлана, яка перейняла від батька знання англійської мови.
У кабінеті біології у різні роки працювали різні вчителі. Ветераном школи була Цукало Степанія Ільківна. Саме вона у 50-х роках почала обладнувати кабінет, поповнюючи його різними експонатами, які використовуються ще досі.
Уроки географії проводилися у кабінеті географії, який був одним з найбагатших у школі. Обладнала його Галина Федорівна Петришин. Усі стенди надавали необхідну інформацію, яку можна було використати для різних класів. Вся наочність: карти, таблиці, муляжі і т. ін. – впорядкована, систематизована. На шкільному подвір’ї обладнано географічний майданчик. На жаль, у 1990-их роках перестала існувати кабінетна система і поступово перестав функціонувати і кабінет географії. Г. Ф. Петришин вже багато років працює у Яворівській гімназії, де до сьогоднішнього дня знаходить можливості для застосування своїх знань, вмінь та енергії.
Директор Петришин М. Ф. вручає посвідчення "Ветеран праці" Бураковському Ю. М.. На задньому плані Рибій Л. І., Хом’як В. В.,
Драбчук Є. С., Грицак І. Я. на святі останнього дзвінка
У добре обладнаному кабінеті проводилися уроки історії. Вчитель Дума Зеновій Євгенович – обдарована особистість. Згодом став народним депутатом України першого демократичного скликання.
Уроки української мови і літератури проводилися у двох кабінетах. Один з них обладнали відмінник освіти Бураковський Юліан Михайлович і вчителька Садло Ніна Антонівна. Кабінет літератури №2 був обладнаний у національному стилі. Учні під керівництвом вчительки Ясній Єлизавети Антонівни вишили рушники, подарували кабінетові вирізьблені на дереві портрети Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки. Учні інсценізували «Лісову пісню» Лесі Українки, поеми «Причинна», «Сова», «Наймичка», «Княжна» Т. Шевченка.
Відійшли у минуле сімдесяті роки, коли у школі не можна було проводити урочистих заходів, присвячених пам’яті Т. Шевченка.
Драбчук Є. С., Грицак І. Я. на святі останнього дзвінка
У добре обладнаному кабінеті проводилися уроки історії. Вчитель Дума Зеновій Євгенович – обдарована особистість. Згодом став народним депутатом України першого демократичного скликання.
Уроки української мови і літератури проводилися у двох кабінетах. Один з них обладнали відмінник освіти Бураковський Юліан Михайлович і вчителька Садло Ніна Антонівна. Кабінет літератури №2 був обладнаний у національному стилі. Учні під керівництвом вчительки Ясній Єлизавети Антонівни вишили рушники, подарували кабінетові вирізьблені на дереві портрети Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки. Учні інсценізували «Лісову пісню» Лесі Українки, поеми «Причинна», «Сова», «Наймичка», «Княжна» Т. Шевченка.
Відійшли у минуле сімдесяті роки, коли у школі не можна було проводити урочистих заходів, присвячених пам’яті Т. Шевченка.